З першого номеру "Rycerz Niepokalanej" випуск з січня 1922 року (ч. 2)

Опубліковано о. Олег Вчення

Потяг живо рушив по одній з найголовніших залізних доріг Польщі. Куди сягало око, простиралися рівнини, погорблені де-не-де маленькими пагорбами. Ранок був холодний, вересневий. Золотиста тарілка сонця, рушила з-за краю виднокола і затопила в морі проміння: і розорані поля, і пусті стерні, і викошені луки, і густі снопи соломи. Густий туман, завислий над болотами, незначно підносився і розпливався повільно і непомітно. Краплі роси, причеплені до листків трав, заблищали, як кристали, розкидані щедрою рукою.

З подорожніх мало хто захоплювався цим чарівним образом природи. Утворилися, як звичайно, маленькі групки. Розмови велися завзято, з переконанням і гарячковитою жестикуляцією. Що було темою розмови? Найрізноманітніші речі. Одні укладали чудові плани торгових інтересів, другі нарікали на дороговизну і спекуляцію, інші обговорювали різні питання своїх професій. Але, звичайно, більшість подорожніх зайнялася політикою. Сипалися громи обурення на хабарництво, ракети гострої критики вдаряли в міністрів і послів, горювали вони над фінансовою політикою і т.д.

Одне з таких політичних кіл утворювало двоє офіцерів, працівник фабрики і розбагатівший на війні єврей. Біля них сидів також якийсь мовчазний, але здорово мислячий учитель. Біля самого вікна стояв священик. І хоч був захоплений прекрасним краєвидом, не відвертав уваги і від тієї розмови.

  • Не можу зрозуміти, - гаряче почав один з офіцерів, - навіщо в сеймі тримають осіб, які не думають про суспільне добро, а думають про власні теорії і партійні погляди. Вони ж для своїх капризів продали б батьківщину.
  • Вибачте, - втрутився його військовий товариш, - що вкладу тут свої 5 копійок. Здається мені, що цих людей не можна звинувачувати, що вони діють згідно зі своїми переконаннями.
  • Так, але переконання є правильні і неправильні. Перші повинні бути недоторканими; але другі можна побороти.
  • Але, вибачте, скористаюся прикладом з релігії. Якщо там не можна порушувати дивних переконань, то хіба і тут не належало би застосувати подібної засади.
  • О, щодо релігії – повністю з Вами погоджуюсь, але, думаю, релігію і політику не варто однаково порівнювати.

Після цього розмова на хвилину перервалась. Тишу несподівано перервав священик, котрий, звертаючись до одного з офіцерів, запитав:

  • Чи не могли би Ви мені пояснити, чому, власне, не можна порушувати релігійних переконань?
  • Бо, мені здається, - відповів – що всі релігії добрі.
  • Хм, це трохи ризикований погляд. Що би Ви подумали про людину, яка б твердила, що одна і та сама річ, в одній і тій самій хвилі, під тим самим поглядом і відносно одного й того ж спостерігача, була одночасно цілковито біла і чорна.
  • Подумав би просто,  - сказав з усмішкою офіцер, - що думки цієї людини не в повному порядку; але що спільного має це питання з релігією, про яку Ви говорите?
  • О, дуже багато, навіть, бо хто говорить, що всі релігії добрі, той так само міг би сказати, що біле – це чорне, а чорне – біле, або два помножити на два – п'ять, сім, або десять.
  • Цікаво, чому?!
  • Постараюсь сказане коротко аргументувати. Отож, щоб кожна релігія була доброю, кожна повинна була би бути правильною. (Сам чоловік визнає, що фальш і брехня на ознаку доброти не заслуговують). Всі релігії не можуть бути правдивими, з приводу протиріч між ними. А протиріччя є такі ясні і кількісні, що, на мою думку, не треба їх доводити. Можна їх легко знайти у проголошуваних релігіями засадах, і в моральних наказах і в зовнішньому почитанні. Ось кілька для прикладу. Язичники опирають свою релігію на великій кількості божків, поклоняються бездушним творам: сонцю, місяцю, зіркам, вогню, звірям, дерев'яним божкам, камінним; язичництво не раз робило божественними злочини і проступки, складало жертви з людського життя. Християнство, навпаки, визнає Одного Бога, похоті і пристрасті не тільки не робить божественними, але  наказує їх втихомирювати і забороняє пожадання, навіть, в думках. Язичництво закликає до помсти і ненависті, християнство ж навпаки, накладає обов'язок любові до ближнього. Язичнцтво ставило невільника нижче, ніж звіря, принижувало жінку, встановлювало батька господарем життя і смерті в родині і взагалі, принижувалося перед фізичною силою; християнство ж проголошує рівність всіх відносно Бога, реформує родинні стосунки, силу піддає моральному праву. Навіщо ж множити і нагромаджувати протиріччя? Чи ж однієї з них не вистачить для доведення істотної різниці між двома релігіями? А потім можна зробити слушний висновок, що обидві правильними бути не можуть.

Але зоставимо язичницьку релігію, а придивимось до самого християнства. І в його середині існують найрізноманітніші визнання, різні в засадах і воюючі взаємно. Інакше на науку Христа дивиться католик, інакше протестант, інакше схизматик. Хтось з них правий? Чи всі одразу? Напевно ні, бо в тому випадку сніг міг би бути одночасно і білим і чорним. Бо якщо два протиріччя можуть бути правдивими в релігії, то чому б в фізиці так не вийшло б?

  • Перепрошую, - перервав один з офіцерів, - погоджуюсь з цими висновками, але від своєї думки не відмовляюсь. Спираюсь на різницю між практикою і теорією. В теорії тільки одна релігія може бути правдивою, але в практиці, як ту правдиву релігію пізнати? Кожна релігія посилається на свій надприродний початок.

(С. d. n.)                                                                                            О. В. Р.

(переклала з польської Анастасія Москвітіна)

Про Рух

Рух Світло-Життя заснований у Польщі слугою Божим о.Франциском Бляхницьким. Цей рух є одним з рухів віднови Церкви.
Рух є:

  • євангелізаційним
  • катехуменальним
  • рухом визволення людини

Контакти

Центр Руху Світло-Життя

вул. Чуднівська 1а

с. Корчак

обл. Житомирська

12421

Тел: 096-110-17-34

о. Олег Сартаков

Карта