Матір Тереза з Калькутти. Любов і милосердя найвпливовішої жінки світу.

Опубліковано Олена

Мати Тереза не любила говорити про себе, але часто була змушена це робити. З нагоди отримання чергової нагороди, якими її засипали, відколи їй виповнилося 60 років, вона зізналася, що хоча дуже не любить ці моменти, але вони є єдиною — у цих випадках — можливістю розповідати про Христа. Свою ідентичність вона описала простим, майже афористичним стилем.

«За походженням я албанка, за громадянством — індуска, за віросповіданням — католицька черниця, через своє покликання я належу всьому світові, а своє серце я повністю віддала Серцю Ісуса».

Слава Матері Терези була схожа на ураган. Вона прийшла не одразу, але Агнеса Гонджа Бояджіу її дочекалася, хоча й ніколи не чекала. Вона була дуже зайнята, з великою відданістю «робила своє». І знову ж таки, треба додати: це «своє» було тільки для інших. По‑перше, протягом майже двадцяти років вона була зразковою лоретанкою в індійській школі. Потім, коли вона пішла за голосом, що показував їй нове покликання «служіння найбіднішим із бідних», чергові двадцять років тихо працювала з ентузіазмом і самозреченням у нетрях і на вулицях Калькутти. Аж поки світ не дізнався про неї, і вона разом зі своєю справою з’явилася в різних місцях земної кулі.

Це нове «покликання в покликанні» було в її описі поєднанням внутрішнього голосу Господа з усвідомленням того, що вона повинна відмовитися від наявних правил і вигоди стабільного та пристойного чернечого життя і слідувати за Христом в Його радикальному євангельському служінні бідним і відкинутим.

Намір був божевільний. Для цього необхідна була повна свобода. Вона дійшла висновку, що таку свободу може дати їй тільки абсолютна убогість. Коли її за це критикували, у неї була одна відповідь.

«Як я можу сказати жебракам, що розумію їх, якщо не живу як вони?»

Спочатку, коли вона сама позбулася всього, це нікого не дивувало. Коли стала знаменитістю й аскетичне життя Місіонерок Любові стало широко відомим, недоброзичливці постійно через це докоряли Матері Терезі.

Їх дратувало, наприклад, те, що в її домах під час спеки використовувалися вентилятори. І те, що в якомусь «представництві», коли сестри через надлишок сезонних помідорів зробили заготовки на зиму, Мати Тереза докоряла їм за це, бо «Сестрам Милосердя не личить робити запаси» — вони мають жити сьогоднішнім днем, а не турбуватися про майбутнє й думати про те, як його забезпечити. (Або, мені здається, Матері Терезі було не до смаку те, що вони зайнялися трудомісткою кухонною працею і відійшли від інших справ, важливіших?) У наклепницьких публікаціях про святу із задоволенням наводиться розповідь очевидця про те, як у Каліфорнії місіонерки зі «зручно обладнаного» будинку, пожертвуваного для їхніх потреб, одразу ж викинули підлогове покриття, а у вітальні замість зручних м’яких диванів для приємного відпочинку поставили скромні ліжка для своїх підопічних.

Знаним є епізод, який стався під час «розкрутки» діяльності Дому згромадження в Нідерландах, коли виникло питання страхування, на яке сестри мали б заплатили статутний внесок. Проте Мати Тереза визнала виплату внесків тим, що суперечить убогості. Хоча відсутність страховки в разі будь‑якого нещасного випадку була би катастрофічною. І в цьому випадку, як і в безлічі інших, пов’язаних із діяльністю Матері Терези, знайшлося рішення. З’явився ще один анонімний добродій, який узяв на себе питання внесків. Знову виправдався девіз Матері Терези: «Для Бога немає нічого неможливого».

Мати Тереза, якій найзапекліші вороги приписують «жорсткість, суворість, бездушність, сіяння сум’яття», відзначалася винятковою креативністю. Коли на початку місіонерської праці їй забракло грошей на квиток на літак, вона запропонувала як компенсацію попрацювати стюардесою. (До речі, незабаром після цього вона отримала від уряду право на безкоштовний проїзд на літаку та поїзді.) Виявляючи простоту, вона приймала гроші з почуттям, що вони належать бідним. Але збільшення сум на банківських рахунках, із яких сестри знімали гроші на потреби своїх підопічних, а не свої, дуже непокоїли деяких самозваних стражників суспільного порядку. Ці суми не використовуються належним чином! Що за марнотратство! Також Матері Терезі не раз кололи очі тим, що вона не з’ясовує походження пожертв. (Пригадується анекдот, який розповідав архиєпископ Краєвський про «навернені гроші», за словами Папи Франциска. Одного разу архиєпископ Краєвський привіз Папі пакет із грошима, які він отримав неподалік Рима. В пакеті були тисячі євро. Не впевнений у походженні грошей — може, з проституції або від продажу наркотиків, — він запитав Франциска, що з ними робити, і почув у відповідь: «Ці гроші навернені, а ти ще ні»).

Завданням Місіонерок Любові було полегшувати убогим страждання від злиднів матеріальних і духовних. У будь-якому випадку, підкреслювала Мати Тереза, причиною бідності є відсутність любові.

«Злидні спричинені мною і тобою. Вони полягають у відмові ділитися. Бог не створював злиднів. Він створив нас. Проблема бідності існуватиме доти, доки ми не відмовимося від жадібності».

Мати Тереза хотіла, щоб багаті рятували бідних, а бідні — багатих. Згодом дедалі більшу проблему вона бачила в тому, що матеріально багатий світ страждає від духовної убогості. Вона виявила, що в багатьох країнах убога простота часто інтригує, приваблює своєю «екзотичністю». Коли вона засновувала у Сполучених Штатах споглядальне згромадження сестер, її запитали, чому вона не робить це в Індії. Мати Тереза відповіла, що саме багаті США до цього готові.

І тут ми доходимо до головної риси святої з Калькутти. Вона майстерно віднаходила шлях до людського сумління. Вона пробуджувала почуття відповідальності в глобальному масштабі.

«Весь християнський Символ віри можна звести до двох слів: любов і милосердя».

Совість, нагадаємо, це здатність — інтуїція, — що дозволяє людині усвідомити свої дії з погляду моралі та правильно оцінювати їх. Вміння, приналежне до сфери свідомості, в якій розрізняється добро і зло. Графік використання слова «совість» показує, що протягом останніх двохсот років наявність цього слова — а відповідно, його місце в нашому мисленні — скоротилася. Найгірший стан був зафіксований приблизно в середині минулого століття, коли після трагедії війни переможний західний світ узявся наздоганяти втрачене у сфері споживання. З дедалі більшим прискоренням. І саме тоді він почув про Матір Терезу з Калькутти. Можливо, через парадокс своєї найнижчої в людській ієрархії цінностей важкої роботи з ганчіркою та відром біля хворих, помираючих, вошивих, неписьменних, бездомних і жебраків — вона доторкнулася сердець освічених, багатих і сильних. Люди були раді, що є така ініціатива, й були раді взяти в ній участь.

Але Мати Тереза знала, що одним зі страждань її життя буде те, що так багато людей не зможуть зрозуміти її позиції, заснованої на вірі, яка була джерелом її невичерпної сили. Її, закохану в Бога споглядальницю, захочуть сприймати як соціальну працівницю, і критикувати, й навіть засуджувати за нібито неправомірні дії, стосовно критеріїв професіоналізму санітарного чи фіскального. Наскільки відносно легко інспектувати наступні пункти правил гігієни — настільки важче помітити, цінувати й навіть оцінити ефективність християнського зусилля свідчити комусь найдорогоцінніший дар любові.

 

Добірки з висловлювань Матері Терези з Калькутти давно ходять інтернетом. Цю названо її «заповідями».

  • Що ви можете зробити для змінення миру в усьому світі? Йдіть додому і любіть свою сім’ю.
  • Нам не потрібні зброя і бомби. Аби перемогти зло, нам потрібні любов і співчуття. Всі труди любові — це труди заради миру.
  • Легко любити дальніх, але не так уже легко полюбити ближніх.
  • Коли ти засуджуєш людей, у тебе не залишається часу на те, щоб їх любити.
  • Щоби створити сім’ю, достатньо полюбити. А щоби зберегти — потрібно навчитися любити і прощати.
  • Нехай кожен, хто приходить до тебе, піде, ставши кращим і щасливішим.
  • Гордий завжди ображений. Смиренний ніколи не сердиться, бо ніщо його не принижує. Гордий шукає любові до себе. Смиренний любить сам, нічого не очікуючи взамін!
  • Люби, і нехай любов буде для тебе така само природна, як і дихання. Нічого не вимагай. Нічого не очікуй. Якщо щось приходить до тебе, будь вдячний. Якщо нічого не приходить, значить, цьому й не треба було приходити.
  • Найважливіші ліки — ніжна любов і турбота.
  • Геть не обов’язково робити щось велике. Можна робити і щось маленьке, але з великою любов’ю.
  • Розчарувавшись в одній людині, не карайте другу. Всі люди різні. Не втрачайте здатності довіряти, вірити і любити.
  • Слова підбадьорення і привіту можуть бути короткими, але у них безконечне відлуння.
  • Все, що ви робите, робіть із любов’ю, або взагалі не робіть.
  • Усміхайтеся одне одному, усміхайтеся своїй дружині, усміхайтеся своєму чоловікові та своїм дітям — неважливо, до кого ви усміхаєтеся, — це допоможе вам пройнятися більшою любов’ю до людей.
  • Що більше любові, мудрості, краси і доброти ви відкриєте в собі, то більше ви помітите їх у довколишньому світі.
  • Бог посилає нам випробування, щоб ми, долаючи їх, зміцнювалися, а не впадали у відчай.
  • Поширюйте любов повсюди, хоч би де ви перебували, — і насамперед у власному домі.
  • Любов — це плід, який дозріває будь-коли, і до якого може дотягнутися будь-яка рука.
  • Я ніколи не вступлю до руху проти війни. Покличте мене, коли з’явиться рух за мир.
  • Найбільша вбогість — це вбогість серця.

За матеріалами: AdMe.ru 

Джерело: CREDO

Про Рух

Рух Світло-Життя заснований у Польщі слугою Божим о.Франциском Бляхницьким. Цей рух є одним з рухів віднови Церкви.
Рух є:

  • євангелізаційним
  • катехуменальним
  • рухом визволення людини

Контакти

Центр Руху Світло-Життя

вул. Чуднівська 1а

с. Корчак

обл. Житомирська

12421

Тел: 096-110-17-34

о. Олег Сартаков

Карта