О.ФРАНЦИСК БЛЯХНИЦЬКИЙ - ЛИСТ ІЗ ФАТІМИ - 27.01.1982

Опубліковано о. Олег Вчення

Фатіма – це місце, де Непорочна і сьогодні внутрішньо промовляє  до людей, які вирушають у це паломництво в дусі віри, щоби молитися, готові відкритися на те, що їм буде переказано.

            Коли, дякуючи провадженню Провидіння, я опинився 27 січня (1982 р) у Фатімі, одразу після того, як увійшов до базиліки і розпочав молитву, я усвідомив собі, що став в обличчі певних тем, які є даром і відповіддю на питання, що мене нуртували і вимагали вираження в словах, упорядкування і рефлексії.

            Під час Літургії ці теми перегукувалися зі словами молитов і читань (я був вражений, коли паламар після моїх слів «sou di Polonia» дав мені польський текст Святої Меси про Матір Божу Фатімську), після Служби – зробилися темою молитви подячної та благальної; потім, на зворотній дорозі до Лісабону, оформилися в пунктах і схемах, які намагатимусь сформулювати і передати в цьому листі.

 

НЕПОРОЧНЕ СЕРЦЕ МАРІЇ І НЕПОРОЧНА, МАТИ ЦЕРКВИ

            Істотний зміст подій у Фатімі, наскільки вони є повним об’явленням (вираженням) таємниці Марії, розкривається у символі ЇЇ Непорочного Серця. Серце – це символ особи, якщо тільки вона себе проявляє і в повні знаходить «через безкорисливий дар із себе», тобто через любов. Серце Непорочне – це Особа повністю віддана, не обмежена в цьому відданні жодним відрухом егоцентризму, вершина і повнота любові створіння, котра відповідає Богу, що є Любов’ю. Тому це Серце є сповненням покликання і туги цілої людської родини, «причиною нашої радості», бо являє собою найповнішу реалізацію і плід діла відкуплення.

            Марійність Руху Світло-Життя виражається в найменуванні «Непорочна, Мати Церкви», а її символом є фігура на Копєй Гурце в Крощчєнку. Звертають на себе увагу два характерні елементи: витягнуті донизу, відкриті, материнські долоні, а також джерело, що витікає біля її ніг. Чи ті два знаки не виражають того ж, що і знак Непорочного Серця? Відкриті, витягнуті долоні – це знак готовості до давання, яке випливає з готовості серця. (Як говорять: серце на долоні). А джерело води – це символ неустанного, життєдайного давання себе, що становить істоту любові. Чи ж не маємо тут справу з експлікацією – розвиненням і «видобуванням» того, що містить у собі символ Непорочного Серця?

            Такий спосіб представлення Марії – Непорочної, Матері Церкви – мусить поєднатися з традицією Руху Світло-Життя, з’являючись у всіх його осередках.

 

ФАТІМА І КРОЩЧЄНКО

            У тому, що тут буде сказане, треба, звичайно, пам’ятати про властиву міру.

            Погляд на Крощчєнко, а точніше – на Копю Гурку через призму Фатіми, з відстані тимчасового розставання, дозволяє краще усвідомити вартість, яку має і повинно мати це місце для Руху.

            У Фатімі, в місцях, що оточують базиліку, всюди можна побачити надписи: «Це місце святе». Святе тому, що тут Марія в особливий, до того моменту незнаний, чудесний спосіб вийшла назустріч людям бідним і випробовуваним. І це її місце викликало реакцію: хвилю кроків, кількість яких вже неможливо облічити, назустріч Марії і зустрічей із Нею людей, що в різний спосіб були пригноблені; вони, дякуючи цій зустрічі, знайшли Христа-Спасителя, і за Його посередництвом досвідчили реальної потіхи і допомоги. Неможливо виміряти кількість благодатей, якими були обдаровані люди на розлозі зі славнозвісною горою на цьому місці, і тому доречно воно стало для людей святим. Були прикладені зусилля, щоби дати тому вираз, зводячи в цьому місці будівлі і святі сакральні знаки.

            Ставлячи в Крощчєнку, на Копій Гурі, статую Непорочної, Матері Церкви з «джерелом життя» біля Її ніг, люди намагалися дати вираз реальності, вже віддавна існуючій.

            Це було зроблено з нагоди десятиліття реколекційних оаз та їх поширення з цього місця.  Вже десять років оази як особлива «харизма зустрічі» - з Христом у Святім Дусі через Непорочну та з братами у спільноті Живої Церкви – пов’язані з цим місцем, і, дякуючи цьому , воно стало для багатьох місцем дорогим і святим.

 

«КОНСТИТУТИВНИЙ АКТ» РУХУ СВІТЛО-ЖИТТЯ

            Фігура Непорочної, Матері Церкви, таким чином, стала знаком, виразом нашої віри у ЇЇ вихід до нас і заклик до зустрічі. Натомість нашою відповіддю, нашою реакцією на цей ЇЇ крок особливо став акт, який мав місце 11 червня 1973 року. Тоді, у свято Матері Церкви і в рамках Центральної Оази – Матері, отець кардинал Кароль Войтила, теперішній Папа Йоан Павло ІІ, освятив фігуру і доконав акту віддання справи оази, Руху Живої Церкви (таку назву ми тоді вживали), цілої дияконії, а також цього місця Непорочній, Матері Церкви. Після цього акту отець кардинал виголосив коротку промову «про віконце».

            Він сказав у ній: «Ще сьогодні вранці я був упевнений, що прибути сюди неможливо. Але потім ми так попересували деякі обов’язки, що з’явилося мале віконце, і власне через це віконце я вийшов із Кракова до Крощчєнка… Я відчував якусь внутрішню потребу, щоби прибути сюди саме в урочистість Марії, Матері Церкви… також і для того, щоб зробити якийсь акцент над цілою цією апостольською ініціативою, яка тут знайшла своє гніздо чи, скоріше, джерело, і яка звідси намагається променіти. Саме з цією думкою я прибув сюди в урочистість Матері Церкви – в особливий спосіб довірити Їй цю ініціативу, довірити і віддати під Її опіку… Я виконав при цьому якийсь внутрішній наказ серця, яке від сьогоднішнього ранку не давало мені спокою і наказувало десь відкрити віконце і прибути сюди».

            Цей акт віддання діла оази і місця, де воно знайшло своє джерело, Непорочній, Матері Церкви з того часу відновлюємо щорічно у свято Матері Церкви  і вважаємо «конститутивним актом» Руху Світло-Життя.

            Що це значить, як це належить розуміти?

            Ця свідомість не є ще достатньо закорінена в руху. Власне в цьому році, марійному році 600-річчя присутності Ясногурського Образу, ми мали працювати над поглибленням цієї свідомості, і це мало бути темою VII Регіональної Конгрегації Відповідальних Руху на Ясній Гурі, яка з огляду на воєнний стан не зможе відбутися в запланованому часі.

            Отож, йдеться про те, щоби кожний зрілий член Руху, який після проходження базової формації підтримує і приймає свідомо цю харизму, беручи відповідальність за Рух і виконуючи послугу дияконії на його користь, теж звершив свідомо цей акт віддання Непорочній, Матері Церкви, через то беручи уділ в акті, доконаному 11 червня 1973 року кард. Войтилою – у єдності з тими, які доконали цей акт віддання з Ним або пізніше. Таким чином цей акт буде постійно особистісно живий у Русі саме як конститутивний акт, справляючи, що Рух буде існувати як справа і знаряддя Непорочної, Матері Церкви.

            Сьогоднішній час випробувань особливо сприяє праці над поглибленням такої свідомості, а також тому, щоби всюди, де існує хоча б мала спільнота дияконії Руху, після відповідної підготовки, був доконаний свідомо цей акт, щоби таким чином брати участь у «конститутивному акті» і підтримувати та поглиблювати зв'язок із Непорочною, Матір’ю Церкви. На цій дорозі Рух має саме в цей час ставати щораз повніше Рухом Непорочної, Матері Церкви і Її знаряддям для звершення того, що Вона прагне через нього зробити. У такий спосіб також марійність Руху, що існує від початку, в основах, повинна щораз більше вкорінюватись у свідомості його діяконії та членів. Маємо надію, що в 1983 році після такого приготування зможемо достойно обходити десяту річницю доконання конститутивного акту віддання через теперішнього Папу Йоана Павла ІІ. Так доєднаємося у свій спосіб до такого віддання Непорочному Серцю Марії, якого Воно просило у Фатімі.

           

НЕПОРОЧНА – ЛЮДИНА ВИЗВОЛЕНА

            Молитовна зустріч із непорочною у Фатімі теж пролила світло на глибокий зв'язок, який має місце між Її таємницею та визволенням, точніше, вільністю людини.

            Круціята Визволення Людини, яка виникла з ініціативи Руху Світло-Життя, вже вказала на цей зв'язок, роблячи Непорочну своєю Покровителькою і приймаючи другу назву «Діло Непорочної, Матері Церкви». Перші суботи місяця, присвячені поклонінню Непорочному Серцю Марії, мали також бути днями зустрічей КВЛ на Євхаристії.

            У підручнику КВЛ взагалі вказано на Непорочну як на взірець людини, повністю визволеної. На чому однак полягає у своїй суті це визволення? Саме на тому, що об’являє Фатіма у символі Непорочного Серця: на любові, не заплямованій  егоїстичним зацикленням на собі, на повноті віддання себе. Людина стає вільною особою тоді, коли робить безкорисливий дар із себе. Вільністю людини є любов, а неволею – будь-яка форма егоїзму, самолюбства, егоцентризму, посідання себе для себе, а не для віддання себе. Слово «Непорочна»,  «Непорочне Серце» означає також «Людина Визволена», повнота вільності людини!

            Як стосується це твердження того, що останнім часом так міцно підкреслюється в Русі – що Істина визволяє людину, що людина є вільною, коли добровільно виконує вимагання істини?

            Кінець кінцем, тут ідеться про два аспекти виразу тої самої реальності. Істина – це більш формальне найменування, воно ще не говорить, що є сутністю істини. Повноту цього змісту в стосунку до Бога і людини виражає слово «любов». Бог є Любов’ю – це найважливіший зміст об’явлення Бога, принесеного Христом. А оскільки любов є відданням себе – Хрест стає найдосконалішим об’явленням тої правди, що Бог є Любов’ю. «Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йн 15,13).

            Правда про людину говорить, що вона створена на образ та подобу Бога, тобто так, як і Він, здатна до любові і покликана до неї - до посідання себе у даванні себе! Людина тоді живе в повноті правди свого буття, коли, роблячи безкорисливий дар із себе, цілковито знаходить себе й цілковито реалізує свою вільність. Тоді теж реалізується в людині думка Бога про людину, і в цьому сенсі вільність особи включає в себе добровільну залежність від Істини.

            Можна також сказати, що як Істина, так і Любов роблять людину вільною. Прагнучи виразити суть вільності людини не в абстрактній формулі, а життєво і особистісно, треба сказати: «Непорочна, Непорочне Серце».

            Марія – це Людина Визволена в цілій повноті. Тому зв'язок із Нею як із живою Особою становить найкращу дорогу визволення!

            Звичайно, все те, що було сказано про Непорочну – Людину Визволену, треба завжди бачити в контексті христоцентризму. Вільність Марії полягає на відданні Особі Христа, а наше віддання Їй означає остаточне віддання разом із Нею Христові в одній і тій же динаміці Святого Духа.

 

МЕТАФІЗИКА БРЕХНІ

            Лише у  контексті вищенаведених роздумів можна зрозуміти ту реальність, яку Святе Письмо називає «misterium iniquitatis». Треба іі, передусім, виразити в категорії брехні.

            Будь-який обман має свій початок в обмані первиннім, який перебудовує самосвідомість людини у самому єстві його особистісного існування. Цей обман виражений словами Спокусника: «… ви станете, як Бог, що знає добро і зло» (Бут 3,5). Піддаючись цій спокусі, людина приймає самосвідомість буття абсолютного, яке існує само з себе і для себе – що не відповідає людській природі. Себе також робить мірою добра і зла, до себе теж керує свою любов, тобто силу віддавання себе (самолюбство). З цього відруху самолюбства виростає теж тенденція до володіння всім та всіма. Тому брехня обумовлює фундаментальну самосвідомість людини, і через це людина стає рабом у глибині своєї істоти, наставленим також на поневолення інших.

            Проявляється також ще один наслідок цієї брехні, цього самообкрадання, яке становить сутність зла та гріха. Зло ніколи не називається злом, гріх – гріхом, брехня – брехнею. Бути як Бог – також означає бути добрим і бути правдивим. Тому зло і обман ніколи не показують своє справжнє обличчя, але завжди хочуть зберегти вигляд добра і правди. Так обман завжди визнає вищість правди, а гріх і зло – вищість добра. Заперечення правди і добра брехнею і гріхом завжди посередньо має на увазі визнання вищості правди і добра.

            Обман стає якоюсь необхідністю, якої неможливо уникнути, для тих, які живуть в обмані первинному, не віддаючи свого існування Богові. Живучи одночасно в постійнім страху перед викриттям брехні, перед падінням псевдоправди, вони не бачать іншого шляху до підтримування її існування, окрім чергового прищеплення страху тим, які повинні визнати їхню владу через визнання брехні (псевдоправди), котрою ця влада і узаконюється. Коли це не вдається і вони змушені відступати від свідоцтва правди, вони доходять навіть до вбивства. Тоді свідоцтво народжує мучеництво – martyrium!

            Брехня – яка само по собі є духовним вбивством правди  - народжує вбивство. Тому Христос називає диявола батьком брехні та вбивцею (пор. Йн 8, 44).

            Ця спроба накидати ескіз «метафізики брехні» є одночасно спробою зрозуміння реальності, у якій живемо, разом з її витоками. Історія показує, що зло, зброєю якого є брехня та страх, втілюється і об’являється в житті окремих людей, груп і в цілих системах влади і поневолення народів. Не підлягає сумнівам, що в радянськім комунізмі маємо справу з однією з найдосконаліших, найбільш послідовних таких систем, яка слушно заслуговує на назву «містичне тіло сатани».

 

ФАТІМА ТА КРЕМЛЬ

            В історії фатімських об’явлень перш за все привертає увагу і вражає зв'язок із подіями на іншому кінці Європи, точніше навіть на початках азіатського континенту. 1917 рік, рік фатімських об’явлень, які мали місце від травня до жовтня, - це одночасно час формування і народження тієї сили, яку сьогодні ми знаємо як радянський комунізм, точніше – в категоріях політичних – Радянський Союз. Жоден із фатімських дітей, яким Марія переказувала Своє послання, а також люди старші, яким діти його передавали, не могли тоді зрозуміти те, що Вона говорила про Росію, про поширення її впливів, про її навернення, про перемогу Непорочного Серця Марії.

            Сьогодні, з перспективи майже 65 років, ясно вимальовується контур великої стратегії боротьби Христа з Антихристом, яка, за Одкровенням св.Йоана, визначає сенс дій між першим і другим пришестям Христа. Боротьба ця триває в кожній епосі діянь, а Марія, виступаючи в ролі Пророчиці останніх часів, висвітлює актуальний етап цієї боротьби.

            То, що почалося в Росії у 1917 році, перетворилося на світову силу, котра має політичну форму супердержави, символом якої став Кремль, котра виступає з програмою не стільки атеїзму, скільки антитеїзму і має всі ознаки царства Антихриста.

            Все, що характеризує цю державу і цю систему, є «анти» - становить радикальну антитезу тому, що приніс Христос і чим відзначається Його царство.

            Матеріалізм радикально протиставляється вартостям духу, ненависть протиставляється любові, влада – служінню, брехня – правді, страх – спокою і довірі, тоталітарна організація – органічним правам життя, маніпулювання зневоленими людьми – вартостям і гідності особистого життя, нищення мільйонів людей – пошануванню права до життя. Найбільша і найкраще організована, послідовна у плановій діяльності атеїстична система! Царство Антихриста, містичне тіло сатани!

            До боротьби з цією силою посилає Христос на землю Свою Матір, яка вибирає Собі за посланців і знаряддя троє дітей, котрі не вміли читати і писати, в глухому гірському селі в Португалії. Як завжди в історії спасіння, Бог протиставляє те, що слабке і погорджене світом, його найбільшим силам.

            Фатіма сьогодні – через 65 років – світовий центр віри і молитви, усіяний незліченною кількістю святинь, присвячених Непорочному Серцю Марії. Навколо нього – зосереджена армія сотень мільйонів людей, що відмовляють Розарій. Надія світу, укріплення незліченної кількості сердець, незліченна кількість навернених, врятованих грішників. Духовний центр боротьби з царством Антихриста, що має обітниці і впевненість у перемозі. 

 

«МОЄ НЕПОРОЧНЕ СЕРЦЕ ПЕРЕМОЖЕ»

            Марія у Фатімі чітко позначається як «знамення велике на небі» (Одкр 12,1), як «жінка, одягнена в сонце» (там же), яка веде боротьбу з драконом. Марія виразно говорить про боротьбу, стає на чолі бійців, дає обітницю остаточної перемоги: «В кінці моє Непорочне Серце переможе».

            Марія одночасно вказує стратегію цієї боротьби. Подає декілька дуже простих, зрозумілих для кожного заохот, які в кінцевому результаті вказують дорогу до перемоги.

            Які це елементи духовної стратегії, що провадять до перемоги над тією силою – також духовною і такою, що має до ужитку цілу міць цього світу?

а/ «Віддайтеся Моєму Серцю»

            Марія прагне віддання Її Серцю. Стратегія кожної боротьби вимагає зосередження на тому, хто найсильніший, хто є центром сили і точкою опори для всіх. Непорочна – це реальна перемога над гріхом, це Людина повністю визволена, це відкуплення, це найповніше об’явлений плід відкуплення. Тому в тій духовній боротьбі, яку ведемо, мусимо знайти опору в Тій, котра вже є перемогою.

            Непорочна як Людина Визволена не дозволить нам теж забути про справжню мету нашої боротьби, про те, на чому полягає перемога в ній! Перемога – це не знищення супротивника більшою силою, але порятунок і визволення Людини! Перемогою є визволення Людини в нас і в тих, з якими боремося. Зосередження на Непорочній через віддання Їй має також інше значення в стратегії цієї духовної битви. Принцип Божого діяння в історії спасіння – це використання «вторинних причин». Кожна, вже звершена справа спасіння в будь-якій людині, стає в руках Бога «вторинною причиною» для спасіння інших. Непорочна після Христа – котрий є першопричиною – є «вторинною причиною» в стосунку до всіх інших людей. В цьому ключі маємо посвятитися Непорочному Серцю, злитися з Ним.

 

б/ «Моліться за навернення грішників». «Росія навернеться».

            Ключове слово фатівського послання – слово «навернення». Навернення тут має те саме значення, що і слово «перемога». Метою боротьби є не знищення ворога, а врятування його через навернення! Марія говорить про навернення Росії. Звичайно, має тут на увазі не Росію в сенсі етнографічним, а цілу систему безбожного комунізму, котрий знайшов собі там обійстя. Йдеться, таким чином, про навернення всіх тих рабів брехні і бажання влади, котрі створили усю цю систему зневолення народів і нею керують. Саме така перемога – навернення – є метою Христового діла відкуплення. Таку кінцеву ціль боротьби маємо чітко тримати в своїй свідомості!

 

в/ «Моліться». «Відмовляйте Розарій»

            Тільки Бог може навернути людське серце. З іншого боку, для Бога немає нічого неможливого, не можна мати сумнівів у наверненні жодного грішника. Бог для навернення грішників хоче скористатися нашими молитвами. Молитва, отож, - перша і основна форма цього духовного протистояння. Має то бути молитва великої віри і уповання, яка благає Бога про речі, що можуть видаватися нам неможливими. Марія особливо і посилено заохочує нас до молитви Розарія. Вона також має для нас міць визволення, бо впроваджує нас – через розважання таємниць нашої віри – у правду і реальність Божих дій у світі.

 

г/ «Покутуйте». «перестаньте грішити».

            З молитвою у парі має йти покута – тобто метанойя, переміна життя. Іншими словами, мусимо самі себе щораз більше визволяти, тобто керуватися у своєму житті вимогами правди. Тоді – відповідно до поданої вище засади функціонування «вторинних причин» - будемо в стані самі визволяти наших братів.

 

д/ «Приносьте жертви»

            Фатімські діти мусили дуже багато страждати через те, що Марія зробила їх свідками свого послання.

            Кожний, хто намагається дати свідоцтво правді і чинити по правді, буде змушений зносити переслідування, навіть до пожертвування життя включно.

            Такі жертви мають велику силу навертання грішників. Особливу силу мають ці свідоцтва-страждання, якщо жертвуємо їх за тих, котрі є їхньою причиною, котрі їх завдають. Так наслідуємо Христа, котрий, прибитий до Хреста, молився: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34).

            Свідоцтво страждання і знесення переслідувань визволяє особливо нас самих, бо тоді ми реалізуємо властиву ієрархію вартостей, а, передусім, - ставимо на першому місці любов. Тому віддати життя з любові є найвищим актом вільності. Таке свідоцтво ставить також тих, котрих хочемо визволити, перед лицем нового, незнаного їм світу цінностей, і це може викликати в них непокій, коливання впевненості у собі, рефлексію і поштовх навернення.

 

ФАТІМСЬКЕ ПОСЛАННЯ І НАШІ ЗАВДАННЯ

            Те, що в останнім часі відбулося в Польщі та що триває у своїх наслідках – це певна остаточна конфронтація добра і зла. Боротьба, яка велася вже 40 років, увійшла в останню фазу. Ми стали віч-на-віч із силою, яка показалася нам з усією брутальністю, без жодної лицемірної маски.

            У цій ситуації також ми маємо міцно стати на основі правд і прав остаточних, що окреслюють нашу боротьбу.

            Події останніх тижнів маємо зрозуміти як заклик до окреслення свої позицій, що будуть спиратися на остаточні і найглибші мотиви нашої віри.

            Мотивація віри не чужа для нас, в кінці кінців, завжди вона окреслювала нашу боротьбу і нашу позицію. Однак, здається, що фатівське послання може нам допомогти у більш чіткому усвідомленні собі основ духовної битви на даний час.

            Оскільки Польща опинилася в самому центрі цього протистояння, котре очолює Непорочне Серце Марії, мусимо сьогодні особливо ми, поляки, вслухатися в послання Фатіми.

            Тому, підсумовуючи приведені рефлексії, натхнені зустріччю з Фатімою, можемо сформулювати наступні 5 засад нашого функціонування в теперішній ситуації.

 

1. «Істина визволить вас»

            Маємо самі внутрішньо визволитися від фальшивого образу реальності, котрий нам підсувають з усіх сторін, особливо через засоби масової інформації. Повіривши брехні, стаємо роззброєні і віддаємося в неволю! Маємо бути уважні і мати відвагу подивитися правді в очі, щоби знати, з яким противником маємо справу. Маємо викрити обман і називати речі по імені в світлі віри і в надприродній перспективі, кінець кінцем, єдиній слушній. Де тільки можемо, відкриваймо людям очі, щоби оцінювали ситуацію в правді!

 

2. «Віддайтеся Моєму Непорочному Серцю»

            Знаючи правду і розуміючи, з якою саме силою маємо боротися, віддаймося Непорочній, щоб мати уділ в її силі й перемозі! У тому відданні можемо перемогти страх і віднайти довіру. Віддаючись Непорочній, беремо участь у реальності відкупдлення, вже доконаного Христом. Тож станьмо знаряддям Непорочної та Її лицарством, як нас вчив св.Максиміліан Кольбе.

 

3. «Моліться за навернення грішників»

            Молімося з відвагою віри та любові за всіх без винятку! За тиранів, за зрадників, за злочинців, за засліплених і зневолених прагненням влади чи страхом. Огорнімо цією молитвою про навернення усіх тих людей, котрі підтримують і несуть цю систему поневолення народів. Протиставляймо цій силі віру і уповання, що піднімають силу Бога Найвищого, котра мусить перемогти. Відмовляймо в цьому намірі особливо щоденний Розарій, зокрема, спільно, де тільки можемо єднатися і громадитися.

 

4. «Покутуйте»

            Не можемо переможно боротися і бути знаряддям Непорочної, якщо самі поневолені гріхом! Маємо відвернутися від гріха, від усіляких проявів свого егоїзму. Так себе визволяючи, єднаємося все повніше з Непорочною і стаємо спроможними до визволення інших. Як народ, мусимо особливо визволятися з неволі алкоголізму, нищення зачатого життя і покутувати за ті гріхи, бо вони є причиною нещасть, допущених Богом.

 

5. «Приносьте жертви»

            Даючи без страху свідоцтво правді, будьмо готові прийняти на себе страждання і переслідування. З готовністю жертвуймо їх за тих, що їх спричиняють! Тоді ми сильніші любов’ю. Тоді перемагаємо Хрестом – так, як переміг Христос.

            Таким чином, приймаючи і виконуючи Фатімське Послання в нашій актуальній ситуації, увійдемо на шлях цілковитої перемоги. Не переможемо, якщо насиллю будемо протиставляти насилля, але переможемо зло добром!

            Члени Руху Світло-Життя мають особливо прийняти цю програму і реалізувати її у своїх спільнотах та родинах, а також заохочувати інших приєднатися до цієї дороги.

 

                                                          Непорочна, Мати Церкви

                                                          нехай завжди вас охороняє

                                                          і збереже у єдності зі Своїм Сином

                                                          у Святім Дусі.

 

Про Рух

Рух Світло-Життя заснований у Польщі слугою Божим о.Франциском Бляхницьким. Цей рух є одним з рухів віднови Церкви.
Рух є:

  • євангелізаційним
  • катехуменальним
  • рухом визволення людини

Контакти

Центр Руху Світло-Життя

вул. Чуднівська 1а

с. Корчак

обл. Житомирська

12421

Тел: 096-110-17-34

о. Олег Сартаков

Карта