Свідчення з Дня Спільноти РСЖ - На дорозі Віддання

Опубліковано Надія

Хочу поділитись з вами своїм невеличким досвідом такої практики, як Віддання себе Марії.
Думаю, що насамперед, буде корисно розповісти яким чином я до цього прийшла. Мабуть початком були роздуми, які можна окреслити такими питаннями «Яка є роль Діви Марії в моєму християнському житті?» і «Чому Церква так наголошує на вшануванні Діви Марії?» Кожен з нас так чи інакше шанує Богородицю, молиться Марійними молитвами, хтось носить чудотворний медальйон з Її зображенням, хтось особливим чином вшановує Богородичні ікони. Можливо хтось з вас, також як і я, задавався питаннями: Чи не краще було б всі наші молитви і вшанування керувати тільки до Бога, в трьох Його святих Особах, так би мовити – напряму? Для чого властиво нам посередництво Марії?
Першим моїм кроком, щоб віднайти відповідь на ці питання, було усвідомлення слів Ісуса, який вмираючи на хресті сказав своїй матері: «Жінко, ось син твій», а до Йоана: «Ось матір твоя». Бо, як відомо, все що говорить Ісус на сторінках Євангелія має два виміри – перший стосується даної конкретної ситуації, а другий – стосується всіх часів і всіх людей. Отже, сам Ісус доручає нас своїй Матері, а також доручає свою Матір нам. Ще я звернула увагу на те, що в тому, що Марія прожила у світі ще досить довгий час після смерті і воскресіння Ісуса, має бути глибокий сенс. Виходить так, що для існування і зміцнення Церкви перших років християнства недостатньо було передання Апостолів. Отже ДОПОМОГА Марії була необхідною!
Ключове слово – ДОПОМОГА.
Далі мою увагу привернули Марійні об’явлення, які є нічим іншим, як саме ДОПОМОГОЮ для моєї слабкої віри, допомогою в прямуванні за Ісусом в сьогоднішньому секуляризованому світі. Окрім Лурду, Фатіми і Меджугор’я я з подивом дізналась що їх було багато, що насправді Господь дає людству свою Матір на допомогу протягом століть.
Наступним етапом на цьому шляху були матеріали Руху Світло-Життя, зокрема вчення о. Франциска Бляхницького, які ми використовуємо на щомісячних зустрічах в колі. З огляду на моє служіння, я час від часу заглядаю до нашого Статуту Дияконії Руху Світло-Життя, де є наступні слова: «Члени Дияконії практикують щоденне, найкраще на початку дня, віддання Непорочній Матері Церкви та Христові Слузі. Ця практика полягає у короткій особистій молитві, в якій виражається готовність поєднання з Марією у Її відданні у Святому Духові Христові Слузі, особливо у завданнях даного дня. З цим поєднується прохання про помазання Святим Духом для належного їх виконання» (Додаток І, розділ ІІІ, п.1). Мені дуже сподобались слова «особливо у завданнях даного дня» і я подумала, чому б і мені не спробувати кожен свій день віддавати Марії, щоб Вона допомагала мені серед буденності, у щоденних клопотах, а особливо у вихованні дітей, не втрачати з поля зору Ісуса.
Бо моя найбільша проблема – це невміння на щодень поєднати це Світло віри, яке маю, з цим моїм щоденним Життям. Мені легко бути добрим християнином в Церкві, в спільноті, я люблю Євхаристію, люблю служити в моїй парафії, в нашому Русі. Але мені дуже важко бути доброю християнською мамою вдома. Це велика проблема, адже сім’я - це моє (наше з чоловіком) основне покликання і місце служіння, а головне завдання батьків – виховати дітей в любові, дати їм гарний приклад християнської сім’ї – середовища миру, любові та віри.
Звісно я постійно молилася про дар доброго батьківства для нас, сповідалась, жертвувала Причастя, але бачила, що попри велике прагнення змінитися, не мала сил для якоїсь радикальної переміни на краще. І так я почала віддавати кожен свій день Марії, бо бачила свою безпорадність в цій дуже важливій сфері життя. Це було легко, я не забувала зранку щиро промовити ці декілька слів віддання, адже прокидаючись – бачила образ Матері Божої Фатімської, який маю на стіні в кімнаті, який мені нагадував мою постанову.
Тут варто згадати, що важливу роль в цьому рішенні зіграло слово нашого дієцезіального модератора, проголошене на початок формаційного року на Дієцезіальному Дні Спільноти РСЖ. А оскільки повчання отця Олега завжди приносять свій плід в моїй формації, так сталось і цього разу.
Через деякий час я отримала дуже цікавий «подарунок», гадаю, що не без участі Марії. Це була книга Вікентія Лашевського (польського маріолога, доктора теології). Як ви думаєте називалась ця книга? – TOTUS TUUS, TOTA TUA. Трактат про відданість. Її дав мені отець Андрій, наш настоятель, з проханням перекласти українською мовою. Це було пов’язане з запланованим урочистим відданням нашої парафії під опіку Божої Матері. Звісна річ, тоді він і гадки не мав про ці мої духовні пошуки, пов’язані з Марією. Також і не знав про те, що в Русі ми переживаємо рік «Слуга Непорочної».
І тут я вкотре переконалась – наскільки турботливий наш небесний Отець – у Своєму Провидінні Він ніколи нас не залишає без поживи (чи то духовної, чи матеріальної). В моєму житті так часто буває – коли я починаю шукати відповіді щодо духовної сфери, або на щось, що відбувається в моєму житті – через деякий час отримую відповідь у вигляді друкованого слова.
В даному випадку ця книга допомогла мені усвідомити всю важливість, сенс і користь такого віддання себе Марії, яке я почала практикувати, можна сказати напомацки, схопившись за цю «соломинку» надії, бо вже не вірила у власні сили. В книзі також описаний цей шлях, тобто що стоїть за цими словами віддання, що вони насправді означають, що і як ми віддаємо і чи насправді віддаємо.
І хоча я тільки входжу на цю ДОРОГУ віддання себе Марії, а отже і Христові, я вже бачу плоди – внутрішню переміну себе, яка мені дозволила прийняти своїх дітей такими, якими вони є, прийняти також і свого чоловіка таким, яким він є. Прийняти - це не просто слово, це ДІЯ. Приймати кожного дня, це означає не накопичувати образи та зранення, не перетворювати їх на гнів, але РОЗЧИНЯТИ ЇХ У ЛЮБОВІ.
Зверніть увагу - віддання себе Марії не є одноразовим актом чи формулою – це дійсно є ДОРОГА, дорога якою йшли багато святих, також і наш улюблений папа – св. Йоан Павло ІІ і наш Засновник Слуга Божий о. Ф. Бляхницький.
На завершення дозволю собі навести прекрасний фрагмент з вищезгаданої книги:
«ЯК ВИГЛЯДАЄ ДОРОГА, яка спочатку є Твоя, а потім тільки Її?
Є дитина і Матір. Є долоня і долоня. Є квітка і дощ. Є вівця і пастир. Є туман і дороговказ.
Є Ти і є Марія.
Вона є цілковито Твоя. Ти в повній безпеці. Ти спасенний. Її дари і благодаті опинились в Твоїх руках. Любов відкриває серце настіж, назавжди. Ти не є сам, а сила зла не має до Тебе доступу. Ніколи. Бо тепла материнська долоня завжди спочиває на Твоєму плечі, а Твою дорогу освітлює світло. Бо вона є виткана повністю з нього. А це світло є самим Богом.
А тоді весь світ стає дзеркалом, спраглим цього небесного сяйва.
Ти не боїшся, адже знаєш, що спочиваєш на великій долоні Бога і ніколи з неї не випадеш. Де б Ти не знаходився, Бог є човном, на якому Ти пливеш через океани часу. Не потонеш.
Ти є спокійним, бо знаєш майбутнє. Не знаєш що трапиться по дорозі, але знаєш, що не загинеш.»

Про Рух

Рух Світло-Життя заснований у Польщі слугою Божим о.Франциском Бляхницьким. Цей рух є одним з рухів віднови Церкви.
Рух є:

  • євангелізаційним
  • катехуменальним
  • рухом визволення людини

Контакти

Центр Руху Світло-Життя

вул. Чуднівська 1а

с. Корчак

обл. Житомирська

12421

Тел: 096-110-17-34

о. Олег Сартаков

Карта