Аніматорські пари і священники – модератори в Русі «Домашня Церква»
І. Розвиток родинних кругів руху «Домашня Церква» в рамках руху Світло-Життя великою мірою залежить від того, яким чином аніматорська пара разом з священником – модератором беруть на себе відповідальність. Особливо це стосується молодих кругів, на протязі перших місяців їхнього існування і праці.
Фатіма – це місце, де Непорочна і сьогодні внутрішньо промовляє до людей, які вирушають у це паломництво в дусі віри, щоби молитися, готові відкритися на те, що їм буде переказано.
У 1988 р. в Лурд (Франція) відбувався черговий Міжнародний Конгрес Equipes Notre Dame, в якому брали участь в якості гостей також і представники нашого Руху. Тоді вони і отримали велику відзнаку. Нам – Рухові Домашня Церкви – була пожертвувана ікона Святого Сімейства, яка була намальована в Єрусалимі, а самим рухом END ця ікона сприймалася як символ END. Як ми сьогодні відчитуємо цей дар? Як хочемо його сприймати?
Музична традиція вселенської Церкви становить неоціненний скарб, який виділяється з-поміж інших виявів мистецтва насамперед тим, що сакральний спів, поєднаний зі словами, становить необхідну й невід’ємну частину урочистої літургії.
Маємо добре відмовляти свій Розарій, щоби отримати чудові плоди цієї молитви. Без сумніву, багато катлоликів читає Розарій, але не видно, що це якось впливає на їх життя. Промовляють його бездумно, бездушно, механічно, без зосередження, без найменьшого старання про зосередження. Змістом цієї науки буде: подання вказівок про належне розважання Розарія. Ці вказівки були зачерпнуті з книжки св. Людовіка Марії Гріньон де Монфора "Про святий Розарій".
„Християнин це людина віри [...]. Всякий ризик є поза вірою. Отже, чи християнин може стати перед якимсь ризиком? По сутті може лише перед одним – ризиком утрати віри, або теж, ризиком віри не послідовної, яка не стає життям, правилом життя, яке полягає у постійному виборі цінностей.