Тексти: Вчення Єпископів Риму

В начале нового года, который мы принимаем как благодать и дар Божий человечеству, я хочу обратиться к каждому человеку, а также к каждому народу и стране мира, к главам государств и правительств и к лидерам различных религий с моими горячими пожеланиями мира, сопровождая их молитвами о том, дабы прекратились войны, конфликты и страдания, причиной которых является как сам человек, так и уже давно известные и вновь появляющиеся эпидемии и разрушительное воздействие стихийных бедствий.

«Внутрішня природа Церкви виражається у потрійному завданні: голошення Божого Слова (kerygma-martyria), звершення Таїнств (leiturgia), служіння любові (diakonia). Ці завдання між собою тісно пов’язані і не можуть бути відділені одне від одного» (енц. Deus caritas est, 25). Також служіння любові є конститутивним виміром місії Церкви і невідкличним виразом її суті (пор. там же); всі вірні мають право і обов’язок ангажуватися особисто для того, щоб жити згідно нової заповіді, яку залишив нам Христос (пор. Йо.15,12), даючи сучасній людині не лише матеріальну допомогу, але також і підкріплення для душі і турботу про неї (пор. енц. Deus caritas est, 28). Церква покликана до вершення служіння любові також і як спільнота: від малих локальних спільнот, через партикулярні Церкви аж до Вселенської Церкви; тому необхідна також і «організація для того, щоб уможливити упорядковане спільнотне служіння (пор. там же, 20), організація, яка тягне за собою різні інстутитуційні форми.

Покликані до спасіння через віру в Ісуса Христа, „справжнє світло, що просвітлює кожну людину” (Йо. 1, 9), люди стають „світлом у Господі” та „дітьми Світла” (Еф. 5, 8) й освячуються через „послух правді” (1 Пт. 1, 22). Цей послух не завжди є легким. Внаслідок незбагненного первородного гріха, вчиненого за спонукою Сатани, який є „брехуном і батьком лжі” (Йо. 8, 44), людина постійно підлягає спокусі відвернути свій погляд від живого і правдивого Бога та спрямувати його до ідолів (пор. 1 Сл. 1, 9), змінюючи „Божу Правду на неправду” (пор. Рм. 1, 25); таким чином затьмарюється здатність людини до пізнання правди та послаблюється воля підпорядкувати себе їй. Отже, піддаючись релятивізмові та скептицизмові (пор. Йо. 18, 38), людина починає шукати ілюзорної свободи поза самою правдою.

Сім’я в сучасному світі, подібно до інших інституцій, а можливо, ще й більше, зазнає впливу численних і глибоких перемін у суспільстві та культурі. Численні сім’ї живуть у цій ситуаціїї, залишаючись вірними тим цінностям, які становлять основу інституції сім’ї. Інших же охопили непевність і збентеження стосовно їхніх завдань, а навіть сумнів і незнання щодо глибинного значення та цінності подружнього та сімейного життя. Є, врешті, й такі сім’ї, яким численні ситуації несправедливості стають на перешкоді здійсненню їхніх фундаментальних прав.