ЛЮБОВ, ПРИЙНЯТТЯ І БЕЗПЕКА

     18-20 жовтня в Обухові, в реколекційному домі Отців Облатів Марії Непорочної, близько 30 учасників переживали реколекції-тренінг для батьків «Ми і наші діти». Духовним керіником заходу був о. Міхал Бранкевич, головним організатором і музичним аніматором - Ольга Галаненко.

     Ця подія була відповіддю на запит учасниць весняних реколекцій «Бути жінкою», які проголошувала християнський психолог Лідія Кондратик. Не секрет, що виховання дітей це складний і дуже відповідальний процес, тому ми, батьки, потребуємо такої допомоги кваліфікованого спеціаліста. Тому вже вдруге ми запросили пані Лідію, прекрасну дружину і маму сімох дітей, яка також є доктором соціологічних наук, викладачем Українського Католицького Університету. Дуже хочу поділитись хоча б загальним баченням того, що ми отримали за цей короткий, але дуже насичений час навчання.

     Більшість батьків християн вже знають, що розвиток особистості людини починається від моменту зачаття і триває до кінця життя. Особливістю розвитку саме раннього дитячого віку є те, що закладаються підвалини світосприйняття дитини, які впливають на її подальше життя (див. Теорія розвитку, Теорія прив’язаності). Особливістю дитячої особистості є те, що вона здатна пристосовуватись до оточуючого середовища і поглинати все як губка, тому саме від сімейного середовища залежить майбутнє здоров’я дитини. Наприклад, від 0 до 1 року життя дитина може навчитися довіряти цьому світу або не довіряти, від 1 до 3 років в дитини розвивається самостійність або невпевненість, від 3 до 6 – підприємливість або почуття провини, у діток молодшого шкільного віку розвивається або вправність або почуття неповноцінності, у підлітковому віці в атмосфері прийняття відбувається ідентифікація особистості, самоствердження. Закладений Господом в людині механізм розвитку спрацьовує в будь-якому випадку, ось тільки від середовища в якому зростає дитина буде залежати які саме навички розвинуться. Завданням батьків, а особливо матері, є створення єдиного психологічного поля, тобто рівні умови для всіх діток, точніше - любов для всіх на різних рівнях. Також і від батьків залежить чи діти навчяться дружити між братами та сестрами (роль батьків – або всіх сварити, або всіх любити:).

     Дуже важливою в сім’ї є ієрархія, діти повинні бачити, що на першому місці Бог, потім тато, мама, діти відповідно до віку. Діти не повинні бути богами в сім’ї, тому, якщо є важливі справи, пов’язані з нашим християнським життям, ми вчимося показувати дітям важливість рішення батьків, першість Бога. Батьки є праобразом Бога для дитини, тому першочерговим завданням батьків є створення середовища ЛЮБОВІ, ПРИЙНЯТТЯ І БЕЗПЕКИ не тільки тому, що дитина в ньому правильно розвивається, але й для того, щоб діти розуміли, яким є Бог, наш небесний Батько.

     Слід також пам'ятати про те, що дітям треба встановлювати рамки, але це працює тільки тоді, коли ми вже налагодили емоційний контакт з ними. Рамки без любові – це диктатура (авторитет і авторитаризм – це різні речі). Якщо ми звикли в дітях бачити недоліки, змінюймо це – наголошуймо на плюсах, підкреслюймо хороше, а не погане. Говорімо з дітьми з повагою та любов’ю. Також не треба бути категоричним у розмовах з дітьми, адже насправді це діє проти нас, бо ми самі порушуємо ці правила:( 

     І ще було багато, багато всього цікавого і корисного, що неможливо описати в короткій статті, але наведу деякі тези, на які я звернула увагу. Ми не можемо виховати дітей, ми можемо виховати тільки себе.

У нещасних батьків не можуть вирости щасливі діти.

Дитина – це Божий дар, боже благословення, і це зовсім інша особистість – треба це прийняти.

Треба вміти вислухати дитину, тоді вона навчиться слухати батьків.

Якщо дитина бачить, що батьки з нею не справляються, то бере на себе функцію керувати.

Поки існує система стандартних садочків – вихователі та психологи мають роботу.

Заняття з раннього розвитку – це для мам, себе показати, людей подивитись:)

 Вільна гра – це основа розвитку дитини. Фізичні рухи розвивають дитину більше, ніж інтелектуальні вправи.

Коли дитині нудно, їй приходять в голову геніальні ідеї!

Місія мами – приймати емоції всіх, а для цього треба мати ресурс. Від емоційного стану мами залежить атмосфера в домі, тому важливо вчитись працювати над своїми емоціями - екологічно їх проживати. Якщо жінка не викидає емоції, а постійно затискає в собі – це спричиняє різні жіночі хвороби, а також рак. Давати можливість дітям проживати свої емоції. Вчити їх робити це екологічно.

Тато повинен вчити сина справлятись зі своєю агресією, як безпечно для оточуючих випустити адреналін, зазвичай це фізична діяльність, спорт.

Від ресурсу жінки залежить ресурс чоловіка і ресурс дітей! (Вміти робити «хорошу маму», тоді всім добре). Виспатись – це перша справа в покращенні себе. Дружина повинна вміти подбати про себе. Чітко розуміти свої потреби і вміти сказати про це чоловікові.

Чоловікові потрібна спокійна жінка, а не щоб все було зроблено. Місія чоловіка – любити маму своїх дітей – 15 хвилин спілкування з дружиною щоденно – всі від цього виграють.

Батьки повинні будувати емоційний зв’язок з дитиною, вміти спочатку задовільнити емоції дитини, адже всі конфлікти можна вирішити, коли емоції заспокоєні.

Любов до дітей зростає по мірі спілкування, якщо не буде спілкування – не буде і любові.

Для татусів доньки – це принцеси, тож ставлення повинно бути відповідне. Натомість виховання доньки – місія мами.

Мама не повинна керувати стосунками тата і дітей.

Пам’ятаймо про ОБІЙМИ!

ЛЮБОВ, ПРИЙНЯТТЯ І БЕЗПЕКА – це все, що ми повинні дати дитині.

Всім Божої любові в сім’ю! Надія Петрик