Тексти

Как священник я принимаю ближе всего к сердцу бла­го бессмертной души. Для этого я живу и за это готов умереть. Но и смертные тела доставили мне в течение 30—40 лет немало забот и потребовали от меня самоотвер­женного труда. Я не искал этого труда. Приход боль­ного был и остался для меня в тягость. И только взгляд на Того, Кто сошел с небес, чтобы исцелить все наши неду­ги, и воспоминание заповеди — «блаженны милостивые, ибо они помилованы будут» —могли подавить во мне искушение отвечать отказом на обращаемые ко мне прось­бы. Это искушение было тем сильнее, что мои лечебные советы доставляли мне не выгоду, а скорее потерю дра­гоценного времени; не почести, а клевету и преследование; не благодарность, а во многих случаях насмешки и зло­радство. Понятно каждому, что при таком отношении к моей деятельности у меня не могло появиться особой охоты писать, тем более, что тело мое, удрученное годами, и душа уже требуют покоя.

СВІТЛО НАРОДІВ – Христос; а тому цей Священний Собор, зібраний у Святому Дусі, дуже бажає ясністю Христа, яка сяє на обличчі Церкви, просвітити всіх людей, проповідуючи Євангеліє всякому творінню (пор. Мр. 16:15). І оскільки Церква є у Христі немовби Таїнством, тобто знаком і знаряддям щонайглибшого єднання з Богом та єдності всього людського роду, вона прагне, спираючись на вчення попередніх Соборів, чіткіше пояснити своїм вірним і всьому світові свою природу та свою вселенську місію. Обставини наших часів роблять цей обов’язок Церкви ще нагальнішим – щоб усі люди, нині тісно пов’язані між собою різними суспільними, технічними та культурними зв’язками, досягли також повної єдності у Христі.

Увлекательная история жизни одного из самых известных святых Католической Церкви, приходского священника из маленькой деревушки Арс во Франции – св. Жана-Марии Вианнея.